Кожному треба дати відповідне йому «ім´я», тобто так позначити місце й ранг у соціальній системі, щоб правитель був правителем, чиновник — чиновником, підданий — підданим, батько — батьком, син — сином та ін. Щоправда, Конфуцій не заперечував повністю значення законодавства, однак відводив йому допоміжну роль, висуваючи на передній план у регулюванні суспільних відносин вимоги доброчесності. Важливою умовою дотримання цих доброчесностей є «виправлення імен» — суворе й чітке визначення обов’язків кожного члена суспільства. Кожному треба дати відповідне йому «ім’я», тобто так позначити місце й ранг у соціальній системі, щоб правитель був правителем, чиновник — чиновником, підданий — підданим, батько — батьком, син — сином та ін. Фундаментальну роль в історії політичної думки Китаю, всього Стародавнього Сходу відіграло вчення Конфуція (551—479 pp. до н. е.).

Однак сам імператор не є Богом, і його влада залишається божественною доти, доки він править «розумно», наслідуючи шлях, вказаний Богом. Цим самим Конфуцій висував важливу вимогу дотримання в державному управлінні моральних принципів. Уявлення легістів про жорстокі закони як основний засіб управління тісно пов’язані з їхнім розумінням відносин між державною владою і населенням як антагоністичних за своєю природою. Концепція державного управління Шан Яна пройнята ворожістю до простих людей, низькою оцінкою їхніх вчинків і переконань, певністю, що лише за допомогою жорстоких законів народ можна тримати в покорі. Всіх їх об’єднує обгрунтування необхідності жорстоких законів як засобу управління. Мо Цзи висунув ідею договірного походження держави та управління. У давнину, вважав він, не було управління й покарання, кожний мав власне розуміння справедливості, й тому у відносинах між людьми панувала ворожнеча.

Залишити відповідь Скасувати коментар

Найпомітніший серед мислителів — великий мораліст Конфуцій(551—479 до н. e.), вчення якого назвали конфуціанство. Найдавнішим зібранням його афоризмів є трактат «Лунь юй». Головне для нього — турбота про благо підданих, яких треба спершу нагодувати, а потім навчити, виховати у високій моральності. Концепція Конфуція містить засади «правильного державного управління», конкретні поради правителям щодо завоювання довір’я народу, мистецтва комунікації; обґрунтовує стрижневі принципи управління суспільством, забезпечення всезагального щастя. Вважаючи людей рівноправними від природи, Конфуційніколи не був демократом. Він вчив, що трудящих треба відмежовувати від панівної верстви, а жінок ставив значно нижче чоловіків. Йому не подобалося політичне управління за допомогою писаних законів.

Деякі пам’ятки мистецтва, такі як пам’ятники або стелі, були створені для вшанування великих подій або правителів, відображаючи історичні події та політичний ландшафт того часу. В даний час інтерес до ідейної спадщини Стародавнього Сходу помітно зріс. Його стимулювало національно -визвольний рух в Індії , Китаї , Єгипті та інших країнах, що входили до складу давньосхідного регіону. Утворення незалежних держав з давньої і самобутньою культурою підсилило інтерес до їх історичного минулого . Важливу роль при цьому відіграло пробудження національної самосвідомості народів Сходу , прагнення молодих держав зберегти (або відтворити ) традиції , успадковані від попередніх епох .

Найвідомішим теоретиком легізму та одним із засновників школи «законників» був китайський мислитель Шан Ян (390— 338 pp. до н. є.) — правитель області Шан. Він виступив з обгрунтуванням управління, яке спирається на закони й суворі покарання. Вершиною давньогрецької філософської і політичної думки є вчення Сократа, Платона та Арістотеля.

• Найпомітніший серед мислителів — великий мораліст Конфуцій(551—479 до н. e.), вчення якого назвали конфуціанство.
• Політична думка Стародавнього Сходу тривалий час розвивалася на основі релігійно- міфологічного світогляду , успадкованого від родового ладу.
• У центрі цієї боротьби було питання встановлення тієї чи іншої форми державного правління — аристократії (влади знаті, привілейованих, «кращих»), олігархії (влади небагатьох, багатих) або демократії (влади народу, всіх дорослих і вільних членів полісу).
• 4) Етап логіко-понятійного аналізу політичних інститутів і політичних процесів.

Вся історія Ассирії – це періоди підйомів і занепадів. Створення першої в світі регулярної армії, розробка передової військової тактики і споруда далекобійних знарядь дозволили підкорити величезні території. Але за сім століть своєї історії шумери створили культуру, релігію і писемність, які стали зразком для наступних давньосхідних і античних міст і держав. Термін “Стародавній Схід” використовується для позначення https://sts.sumy.ua/society-2/%d1%89%d0%be-%d1%88%d1%83%d0%ba%d0%b0%d0%bb%d0%b8-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%86%d1%96-%d1%83-google-%d1%83-2023-%d1%80%d0%be%d1%86%d1%96.html багатьох областей і держав, розташованих від Північної Африки до узбережжя Тихого океану. Регіон включає в себе народи і країни, що існували на цих територіях з кінця III тисячоліття до н.е. Держава виникає з того, що народ обирає першого царя і призначає йому відповідне утримання за охорону миру і спокою, щоб вийти з первісного стану хаосу. У давній Палестині виникло Ізраїльсько-іудейське царство.

Розвиток політичного та правового вчення Давнього Сходу. Реферат

Ідея єдиної для всіх справедливості і єдиної законодавчої влади була спрямована у Мо Цзи проти свавілля чиновників, які, встановлюючи свої порядки, вдавалися до насильства й жорстоких покарань. Важливе місце у його вченні посідає вимога врахування інтересів простого народу в управлінні державою. Він рішуче виступав за звільнення низів суспільства від гніту, страждань та убозтва. Бідність Мо Цзи вважав джерелом безпорядків у державі. Найпомітніша постать цього періоду — Фома Аквінський (1224—1274), домініканський теолог, автор праць «Сума проти язичників» та «Сума теології».

На перших порах політику держави визначала Рада старійшин. Верховні правителі мали обмежену владу, але могли передати її спадкоємцю. Дворіччя, розташоване між Тигром і Євфратом, завдяки родючим землям і торговим шляхам, що пролягали через нього, стало колискою для великих держав Стародавнього Сходу. Наші далекі предки змогли зробити безліч відкриттів і вказати шлях подальшого розвитку нащадкам. Саме звідси починається історія людства. Царських списках (XX—XIX ст. до н. е.) тощо.